Плазміди

Хромосомна ДНК (1) і плазміди (2) в бактеріальній клітині.

Плазміди — позахромосомні  мобильні генетичні структури бактерій - замкнені кільця двонитчастої ДНК. За розмірами вони дорівнюють 0,1—5 % ДНК хромосоми. Плаз­міди здатні автономно копіюватися (реплікуватися) ті вільно розміщуватися в цитоплазмі клітини, тому в клітині може бути декілька копій плазмід. Плазміди можуть інтег­руватися ДНК бактерії і реплікуватися разом з нею. 

Розрізняють  трансміссивні и нетрансміссивні плазміди. Трансміссив­ні (конъюгативні) плазміди можуть передаватися з однієї бактерії в другу.

Серед фенотипичних ознак  бактерій, які залежать від плазмід, можна назвати:

1) стійкість до  антибіотиків;

2) утворення коліцинів -   речовин білкової природи, що пригничуюють ріст або вбивають інші бактерії того ж самого або близьких видів.

3) продукція факторов патогенності;

4) синтез антибіотиків;

5) розщеплення складних органичних речовин;

6) утворення  ферментів рестрикції і модифікації ДНК

Термін «плазміди» вперше введений амеріканським вченим Дж. Ледербергом (1952) для позначення статевого фактора бак­терій. Плазміди несуть гени, не обов'язкові  для клітини, але надають  бактеріям додаткові властивості, які в певних умовах середовища забезпечують їхні тимчасові первеваги перед безплазмідними бактеріями.