Формування предметних компетенцій учнів під час підготовки до ДПА і ЗНО

Потапова Г.І.

 

Національна доктрина розвитку освіти  України у ХХІ столітті визначила, що головною метою української системи овіти є створення умов для розвитку і самореалізації кожної особистості.

Реформування освіти передбачає відновлення змісту навчання з орієнтацією на

“ключові компетентності”, оволодіння якими дозволить учням вирішити різні проблеми в професійному, соціальному, повсякденному житті.(2)

 

Компетентісний підхід – це підхід, при якому результати освіти визнаються значущими за межами системи освіти.

Компетентнісний підхід передбачає не засвоєння учнем окремих один від одного знань і вмінь, а оволодіння ними в комплексі.

У зв'язку з цим змінюється, точніше, по іншому визначається система методів навчання.

В основі відбору і конструювання методів навчання лежить структура відповідних компетенцій та функції, які вони виконують в освіті. ( 8)

 

Компетенція –       1) добра обізнаність з чим-небудь;

2) коло повноважень якої-небудь організації, установи чи особи.

Компетентність – володіння людиною певною компетенцією;

Компетентний –   1) який має достатні знання в якійсь галузі, який з чимось добре обізнаний,

тямущий; який грунтується на знанні, кваліфікований;

2) який має певні повноваження, повноправний, повновладний.(1)

 

Огляд літературних джерел

 

Ще одне визначення, що спирається на поняття здатності: «Компетентність - це загальна здатність, заснована на знаннях, досвіді, цінностях, схильностях, що придбані завдяки навчанню». Здатність як індивідуально-психологічна особливість особистості дійсно є умовою успішного виконання певної діяльності (8)

 

Існує певна формула компетентності:

-          По-перше, знання, проте не просто інформація, а та, що швидко змінюється, є динамічною, різновидною, яку необхідно вміти знайти, відсіяти від непотрібної, перевести у досвід власної діяльності.

-          По-друге, уміння застосовувати ці знання у конкретній ситуації, розуміння того, яким способом можна отримати ці знання.

-          По-третє, адекватна оцінка себе, світу, свого місця у цьому світі, конкретних знань, а також методу їхнього отримання чи застосування.

Логічно цю формулу можна виразити так: компетентність = мобільність знань + гнучкість методу + критичність мислення.( 5)

Відповідно до поділу змісту освіти на загальну метапредметну (для всіх предметів), міжпредметну (для циклу предметів або освітніх галузей) і предметну (для кожного навчального предмета), ми пропонуємо трирівневу ієрархію компетентностей:

• ключові компетентності - відносяться до загального (метапредметного) змісту освіти;
• загальнопредметні компетентності - відносяться до певного кола навчальних предметів та освітніх галузей;
• предметні компетентності - частки стосовно двох попередніх рівнів компетентності, що мають конкретний опис і можливість формування в рамках навчальних предметів.(8)

 

Предметна компетенція — здатність учня (особистості) застосовувати сукупність знань, умінь, навичок із певної галузі знань відповідно до життєвої ситуації. На відміну від традиційного завдання оволодіння знаннями, це здатність діяти на основі отриманих знань і умінь.

Рівень розвитку компетенції — це результативно-діяльнісна характеристика процесу навчання, нижня межа в сформованості — це рівень діяльності, необхідний і достатній для мінімальної успішності в досягненні результату.

Предметні компетенції складають основу для формування життєвих (ключових) компетентностей.(5)

Всі навчальні вміння та навики можна поділити на 2 групи

1. Загальні, ти що формуються в учнів при вивченні усіх шкільних предметів,  мають застосування при вивченні будь-якого предмету і в будь-якій діяльності, також в повсякденному житті

2. Спеціальні ( вузькопредметні) – формуються під час вивчення окремої навчальної дисципліни і застосовуються лише в цьому предметі, або в певних випадках інших навчальних предметах.

 

В психології описані рівні формування навичок:

0 – учні не володіють певною дією, навіть не мають про неї уявлення

1 – учні знайомі з характером виконання дії, але виконують ії тільки при суттєвої допомозі з боку вчителя

2 – учні виконують певні дії, але за алгоритмом або повторюючи дії вчителя або інших учнів

3 – учні виконують необхідні дії, але контролюють кожний крок

4 -  автоматизоване безпомилкове виконання дій ( навик)

В методичній літературі існує чимало рекомендацій щодо реалізації компетентісного підходу в навчанні.

За методичною розробкою Трубачевої С.Е. формування предметних і базових компетенцій  з природничих дисциплін слід здійснювати наступним чином:

Готуючись до уроку, вчитель має проаналізувати, як саме певний навчальний ма­теріал можна використати для розвитку в учнів як предметних, так і базових компетен-цій. Для цього складається їх орієнтовний перелік, який разом зі структурними компо­нентами компетенції відбивається в планах уроків.

Користуючись схемою структури освітньої компетенції, можна внести в план уроку такі компоненти:

■      назва навчальної теми;

■      назва компетенції або її елемента;

■      мінімальний досвід діяльності або попередній етап сформованості компетен­тності;

■      соціальна, особистісна мотивація необхідності подальшого формування ком-петентностей;

■      знання, вміння, навички, необхідні для подальшого формування компетент­ності;

■      способи діяльності на певному етапі формування компетентності;

■      рефлексія ефективності отриманого результату.( 3)

В  фахових журналах щорічно надаються рекомендації МОНУ щодо вивчення навчальних  предметів. В рекомендаціях особлива увага приділяється реалізації компетентісного підходу.   Крім традиційних завдань формування наукового світогляду учнів на основі засвоєння системи  знань про речовини та їх перетворення ставляться нові завдання, а саме щодо формування засобами навчального предмета компетентностей учнів.

У програмних вимогах до рівня загальноосвітньої підготовки учнів та критеріях оцінювання навчальних досягнень компетенції вводяться в вимоги “засвоєння учнями» сукупності знань, способів навчальної діяльності, досвіду, в хімічної галузі знань, якостей особистості, які опосередковано відбиті в системі навчальних дій учнів на різних рівнях.

1. Зокрема, учень називає, наводить приклади, описує (початковий рівень, розпізнавання);
2. розрізняє, ілюструє, складає формули і рівняння, наводить означення (середній рівень, розуміння);
3. пояснює, обчислює, характеризує, класифікує, використовує, робить висновки (достатній рівень, уміння і навички);
4. обґрунтовує, аналізуе, прогнозує, встановлює зв'язки, висловлює судження, оцінює (високий рівень, перенесення знань). ( 4)

Багато авторів пропонують використання різнорівневих завдань  з метою формування ключових компетентностей під час контролю.  Упатова І.П вважає одним із напрямків реалізації компетентнісного підходу до навчання використання робочих зошитів з друкованою основою, які містять різнорівневі завдання. Ці дидактичні посібники дозволяють формувати такі компетентності як соціальні (уміння робити вибір, приймати рішення). Ця група компетентностей стимулює пізнавальну активність учнів, дозволяє формувати адекватну оцінку й самооцінку, стимулює розвиток критичного ставлення до себе. Компетентність саморозвитку і самоосвіти передбачає готовність та потребу навчатися протягом всього життя за умов коли учні мають навички узагальнення власних знань, організації власних прийомів навчання, самоосвітньої діяльності, потребу в нових знаннях, мотивацію саморозвитку, готові до співвіднесення теоретичнних знань з практикою); Компетентності продуктивної творчої діяльності вимагають формування готовності та потреби в  творчості (вміння діяти в нестандартних ситуаціях, активізація творчих здібностей учнів, реалізація їх творчого потенціалу).

Використання диференційованих дидактичних завдань під час контролю сприяє формуванню компетентності саморозвитку і самоосвіти (підсилення мотивації навчання: формування інтересу до навчання, ситуацій цікавості; пізнавальної новизни; навичок самостійної роботи і самоконтролю, розвитку відповідальності за свої знання;); комунікативної (застосування колективних форм контролю; створення ситуацій емоційно-моральних переживань, розвиток навичок взаємоконтролю); інформаційної компетентності (осмислення інформації, одержаної під час навчання, формування відповідальності учнів за зроблений вибір рівня складності завдання під час навчання); соціальної (створення ситуації вибору рівня складності завдання під час контролю). Все вище зазначене змушує учня аналізувати й оцінювати власні здібності і можливості, рівень підготовки, що допоможе школі позбутися від необхідності учити всіх однаково, підсилить гуманістичну спрямованість освіти, дозволить вирішити проблему компетентнісного підходу до навчання.

• Організація різних форм контролю дозволяє більш ефективно здійснювати його, якщо учням пропонуються різнорівневі дидактичні завдання. Оцінку своїх знань учень здійснює в результаті порівняння з опорою на навчальний матеріал і власний досвід з метою подальшого самостійного виправлення зробленої ним самим помилки, яка в певній мірі була самостійно усвідомлена.     Самоконтроль, який включає в себе не лише виявлення учнем своїх знань, а й  корекцію їх, як на уроці так і при підготовці домашнього завдання, що максимально  сприяє формуванню компетентності саморозвитку і самооосвіти, може здійснюватися за допомогою завдань різного рівня складності, розміщених в зошиті з друкованою основою. ( 6)

Однією з головних компетнецій учнів  є інформаційна компетентність, сформованість якої  стає базовою для розвитку і саморозвитку особистості. Фахові джерела надають досить читки рекомендації щодо формування інформаційних компетенцій на уроках з будь-якого предмету. Цє:

І. Раціональне використання фактичного матеріалу підручника як основного джерела інформації для учнів

Найголовніше завдання вчителя — навчити пра­вильно працювати з підручником:

виділяти з тексту головне, складати конспект тощо.

II. Стимулювання звертання учнів до додаткових джерел інформації, довідників, підручників інших авторів, і-нету тощо

III. Формування умінь учнів обробляти інформацію – здійснювати порівняльний аналіз, системний аналіз, узагальнення

IV. Залучення учнів до використання нових  інформаційних технологій

1. Використання навчальних програм з предмету, програм-репетиторів.

2. Використання контролюючих програм.

3. Використання програм віртуальних лабораторій

4. Використання можливостей Ін-тернету в процесі обробки пи­тань, що стосуються сучасного розвитку науки

V. Розвиток уміння учнів систематизувати інформацію, складаючи • схеми  і алгоритми дій ( 7)

 

Таким чином в фахових виданнях можна знайти теоретичне обргрунтування, наукові рекомендації і корисні поради щодо здійснення компетентісного підходу в навчанні і формуванні предметних компетенцій.

Але недостатньо і майже відсутні методичні рекомендації щодо формування предметних компетенцій під час підготовки до ДПА і ЗНО.

 

Використані джерела:

1. Великий тлумачний словник сучасної української мови К.: Ірпінь: ВТФ “Перун”, 2003. – С.445.
2. Компетентність особистості – мета сучасної школи. – Миколаїв: НПБ, 2005. – 16с.
3. Компетентнісний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українські перспективи (Бібліотека з освітньої політики) Колективна монографія, К, 2005, с. 102
4. “ Про навчання хімії у 2007-2008 н.р.” О. Єресько, Н. Буринська, Л.Величко Шкільний світ №24, серпень, 2007
5. Сафарян С. Шляхи удосконалення професійної компетенції вчителя та особистісних компетенцій учнів
6. Упатова І.П. Використання різнорівневих завдань  з метою формування ключових компетентностей під час контролю http://nenc.gov.ua/88.html
7. Формування ключових компетентностеи учнів на уроках хіми, Основа, № 13-14 (121-122) липень 2006 р.
8. Хуторський Андрій Вікторович, докт. пед. наук, академік Міжнародної педагогічної академії, м.Москва  За матеріалами: Освіта.ua ; http://osvita.ua/school/theory/2340

 

2.  Формування предметних комптенецій під час підготовки до ДПА і ЗНО на основі програмних вимог до знань та вмінь учнів

Сформованість в учнів ключових, освітніх і предметних компетенцій перевіряються поступово на протязі всього періоду навчання, але особливе місце займає в перевірці  сформованості компетенцій Державна Підсумкова Атестація (ДПА)  і Зовнішнє Незалежне Оцінювання (ЗНО).

Тому в роботі кожного вчителя особливе місце займає підготовка учнів до ДПА і ЗНО, а саме – формування предметних компетенцій.

Але підготовка до ДПА і ЗНО проходить не тільки в 9 або 11 класі, але протягом всього навчання. Тому підготовка до цих випробувань починається  з першого уроку навчального курсу з будь-якої дісципліни.

Тому  вчитель перш за все повинен опрацювати як змістову складову програми з певного предмету, так і діяльнісну складову -  державні вимоги до знань та вмінь учнів.

Діяльнісну складову програми вчитель відображає в розширеному календарному плануванні і чітко визначає в поурочному плануванні. Такий підхід дозволяє здійснювати постійний контроль за роботою учнів та самоконтроль вчителя щодо забезпечення необхідних умов опанування учнями навчальним матеріалом, вибору оптимальних методів навчання, удосконалення практичної завантаженості уроків.

Під час поурочного  та тематичного контролю вчитель також повинен керуватися державними вимогами до знань вмінь та навичок. В разі вибору готових тестових або контрольних завдань вчителю слід звертати увагу на відповідність пропонованих розробок сучасним вимогам до предметних компетенцій.  В разі складання авторських перевірочних завдань вчитель формулює завдання згідно з програмними вимогами до конкретних предметних компетенцій.

На основі державних вимог до знань та вмінь вчитель складає різнорівневі завдання, завдання з вибором однієї або кількох вірних відповідей, встановлення послідовності або відповідності. Вчитель пропонує учням роботу з порівняльними таблицями, з блок-схемами, діаграмою Вена і т.п. завданнями для розвитку системного і аналітичного мислення як основи формування базових і предметних компетенцій.

Суттєво ускладнюється робота вчителя в 9-11 класах, коли підготовка до ДПА і ЗНО стає актуальною і в багатьох випадках зумовлює навчальні інтереси і потреби учнів.

По перше – потрібно організувати повторення навчальних тем  і розділів безпосередньо на уроках. Для правильної організації повторення не тільки на репродуктивному але і на творчому рівні з врахуванням інтелектуального росту учнів необхідно зробити декілька кроків:

1. Ретельно вивчити документацію щодо ДПА і ЗНО, звернути увагу на розподіл питань в тестових завданнях, на предметні компетенції, сформованість яких перевіряється ЗНО і ДПА.

2. Скласти орієнтовний перелік тем для повторення і за можливостями інтегрувати матеріал повторення з новим матеріалом

3. Подавати завдання на повторення в формі, яка буде запропонована учням на ДПА і ЗНО

По друге, при наявності часу для позаурочних занять доцільно скласти програму повторення за планом

Теоретичний матеріал Змістова частина	Предметні компетенції	Термін роботи

До складання програми повторення слід залучити учнів, що сприятиме мотивації навчальної діяльності. Це також дозволить врахувати рівень  сформованості знань, вмінь і навичок на початок підготовки до іспитів. Зрозуміло, що програма повторення буде різною залежно від рівня підготовки учнів.

Поряд з повторенням в 9-11 класах продовжується вивчення нового матеріалу, формуються нові предметні компетенції. Але організація навчання в 9 класі і в старшій школі   вимагає від вчителя урахування вікової психології і прагнення юнаків до самовдосконалення, вже сформовані навички самоконтролю і вміння планувати і коригувати власні дії. Ефективно організувати навчальний процес дозволяють державні вимоги до предметних компетенцій.

Ще на початку вивчення розділу або теми слід ознайомити учнів з держвимогами щодо предметних комптенцій ( за чинною програмою), запропонувати учням опрацювати держвимоги і встановити для себе три рівні сформованості

1) не знаю, не вмію

2) частково знаю, володію, потребую допомоги

3) знаю, вмію, можу надати допомогу

Протягом терміну вивчення теми вчитель пропонує учням здійснювати «ревізію» сформованості комптенцій. Ця робота дозволить учням спостерігати за власним зростанням ( + мотивація), виявляти недоробки, своєчасно коригувати знання, посилити самосійну роботу.

Особливе значення має аналіз сформованості предметних компетенцій наприкінці вивчення теми під час підготовки до узагальнення або контролю. Проведений учнями аналіз дозволить встановити «білі плями» в знаннях та вміннях і на узагальнюючому уроці їх ліквідувати.

Систематична робота учнів з  вимогами до знань та вмінь дозволяє учням свідомо підходити до навчання і опанування певним навчальнім матеріалом, робити свідомий вибір форм навчання,  а також здійснювати самоконтроль  і своєчасно коригувати власні помилки.

Систематична комплексна робота  над вивченням нових тем і повторення з урахуванням держвимог до предметних комптенцій учнів, створення спільно з учнями програм підготовки дозволять кожному учню належним чином підготуватися  до вирішальних випробувань у своєму житті.